
Я чую, чо вы, братишки и сестрички, не зовсім готові до моєї розповіді, але коли відчуваєш звабу сказати свою історію, то треба витиснути з себе всі сонячні бар'єри. Так от, сніг летить, і наша країна занурена в холодний туман. Це саме той період, коли сльози холодні, як піздатість наркомана, а вулиці наповнені людьми в шапках з лічильниками закладок. А я, хлопець з біс-року, завжди був на хвилі взривати.
Ось так наркоманське хіп-хоп в ритмі старих ширял диктує мені свої закони. Але тепер, розповім вам про свою останню пригоду, коли рішив змінити своє життя і занятися лічильниками в ресторані.
Було це на дні моєї наркоманської депресії, коли я лежав у центрі руїн свого життя. Сонце вже тривалий час не світило, а мої мрії були вмазані непроникною темрявою. Життя стало наскрізь ширялищем, а я - просто голодуха у цій наркотичній гидропонічній мережі.
І от, я кинув виклик долі! Заходжу я на свій улюблений сайт "Парадайз Шипс". Тут можна було знайти все, що душа забажає - закладки, ширяла, шприці, все для наркоманського сяйва. Але мені була потрібна лише одна рецептура - метадон, який міг змінити мене до неузнавання.
Прокручую сторінку сайту, вибираю свій продукт. Листуємо, листуємо, і ось вона - закладка! Моє серце вибухає радістю, як закурений ширял. Власний світло-синій кришечка з вишневим вимісцем. Це було саме те, що мені потрібно. Закладка, яка зробить мене володарем своїх емоцій.
Зрештою, зробивши свою закладку, я вирішив покинути моє приваблене марихуаною житло і зайнятися лічильниками в ресторані. Я хотів змінити своє життя, використовуючи свій наркотичний досвід як зброю проти скуки і рутини.
Так от, першого дня роботи в ресторані, моя душа була наповнена натхненням. Я був готовий хиппувати на кухні, як наркоманський шаман з власним лехоньким ширялом. Кожен рух моїх рук був синхронізований з ритмічними ударами моєї наркотичної живиці.
Я взявся за готування страв з блискучою енергією, мов акорди музики, яку тільки ти можеш послухати на власному дзвінку. І хоча я знаю, що мої руки були як ширялом мариновані, я все одно працював на повну катушку. Ресторан здригався від мого наркоманського темпу.
І ось, через кілька годин невпинного гіпнозу, я закінчив своє перше зміна. Результати були вражаючі, як наркоманське хайлайті. Кухня була заповнена ароматом кулінарного вибуху, а мої страви були справжніми наркотичними шедеврами.
Скажу вам, братишки і сестрички, це була найкраща ночівля мого наркоманського життя. Я почав хиппувати не лише наркотиками, але і на справжньому житті. Лічильниками в ресторані, я став справжнім наркоманським шеф-кухарем, вкрай витонченим і понад усе амбітним.
Тож, пам'ятайте, мої друзі, життя - це така собі гідропоніка, в якій ми займаємося своїми ресторанними фантазіями і закладками наркотикам. І хоча моя історія може здатися дивною і навіть нещасною, вона є викликом до власного хиппування і творчості.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Закладки |
Ширяла |
Шприці |
Гидропоника |
Сайт |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так от, саме так я купив метадон і занявся лічильниками в ресторані, хиппуючи на наркоманському ширялі. І хоча цяісторія здобулася з кількаємніх слів, вона має глибину, яку можна порівняти лише з глибиною наркотичного вибуху.
Братцы, привет! Все махачи, что катают закладки знают, как я купил метадон и попал в беду. Эта история началась летом, когда я только закурил свою первую сигарету с марихуаной - ракету. Этот кумар так зашел, что я стал наширяться каждый день. Вот только непредвиденные последствия всегда поджидают неосторожных и неопытных лохов, каким и я был в то время.
У меня в школе, кстати, тогда тоже были свои приколы. Мне нравилось шарить по разным предметам, пока педагоги думали, что я зубрил. Но однажды, когда я решил устроить грибочки в туалете, все пошло по-другому.
Был обычный урок математики, но мне вообще пофиг на эту дрянь. Я притворился, что записываю формулы, а на самом деле шарил в телефоне, искал новые закладки. Внезапно нашел объявление о продаже метадона. Я решил, что наконец-то нахватаюсь чего-нибудь новенького, чтобы по-крутому почувствовать себя. Не теряя ни секунды, я связался с продавцом.
Договорились встретиться в подъезде, вот только мне нужно было придумать оправдание, чтобы смыться с урока. Я решил пойти на одну из самых дерзких ходок - притвориться больным и сказать, что у меня живот болит.
На перемене я подошел к учителю и сказал ему про свою проблему. Он, конечно, сначала не верил, но я так хорошо изобразил мучения, что он решил позвонить моей маме и спросить, что делать.
Мама без сомнений сказала, чтобы учитель меня отпустил домой. Думаю, она подумала, что меня просто перехватило что-то после обеда. Ну, и я отмахнулся от урока математики, отправившись в подъезд за метадоном.
Встреча прошла быстро и незаметно. Я отдал деньги, получил пакетик с метадоном и возвращался в школу, полон ожиданий нового кайфа. Но тут меня встретил учитель физкультуры. Он сказал, что мама вызвала меня из школы, так как у меня с моим прекрасным животом проблемы.
Блин, я забыл про телефонный разговор учителя с мамой! В голове уже начались панические мысли: "Черт, что будет, если учитель расскажет маме про мой звонок и про то, как я со школы свалил?". Проходило время, а мамы все не было. Я успокоился немного, думая, что все же она поверила моей выдумке.
Но вдруг пришла директриса и вызвала меня в свой кабинет. Я понял, что положение действительно серьезное. За дверью она начала разговаривать со мной, и тут я понял, что нельзя больше врать и изворачиваться, времена переменялись.
Директриса сказала, что они получили информацию о том, что я курю в туалете. Ну, и как понять такое где-то слилось?! Я сказал, что это все наверное сплетни, ведь невозможно это проверить. Но она пристально посмотрела мне в глаза и сказала, что нашли пачку сигарет с марихуаной и пустой пакетик метадона в унитазе.
Тут я понял, что все, покрылся медным тазом. Ну а дальше был кипиш, разговор с мамой, собрание с классным руководителем и, конечно же, исключение из школы. Нет, я конечно понимал, что все эти запреты и правила - дрянь, но я даже не ожидал, что это повлечет такие серьезные последствия.
Сейчас, когда все это прошло, я понимаю, что сделал глупости. Молодость и глупость - вот на что можно свалить все свои ошибки. Но теперь я стараюсь потихоньку выбираться из этой ямы. Оставляю в прошлом ракеты и грибочки, стараюсь шарить только в полезную инфу и делаю все, чтобы не заходить на те же грабли.
В общем, друзья, мой совет вам - не лезьте во все эти запретные штучки, они ни к чему хорошему не приведут. Жизнь - это не ракета, чтобы кайфовать каждую секунду, но и не кумар, чтобы всю дорогу быть в заднице.